- здичілий
- -а, -е.1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичіти.2) у знач. прикм., перен. Те саме, що здичавілий 3). || Який виражає здичіння.3) у знач. прикм., перен. Дикий, скажений.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
здичілий
Смотреть что такое "здичілий" в других словарях:
здичілий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
глухий — I 1) (про голос, звуки який нечітко чується), приглушений; приглухлий, глухуватий (про голос який звучить не досить дзвінко); здавлений, здушений, придавлений, придушений, задавлений (про голос, ридання тощо); утробний, нутряний (про голос який… … Словник синонімів української мови
дикий — I (про тварин, які живуть на волі), неприручений; здичавілий, здичілий (про свійських тварин) Пор. бездомний II ▶ див. відлюдкуватий, глухий I, 3), дикорослий, неймовірний I … Словник синонімів української мови
